Світи Рея Бредбері

6 червня в своєму будинку в передмісті Лос-Анжелеса помер американський письменник-фантаст Рей Бредбері. Літератору був 91 рік.

"Не знаю чи працював він останній час, але ще рік тому точно писав", – каже харківський фантаст Дмитро Громов, учасник літературного дуету Генрі Лайон Олді.

Чим для Вас є творчість Рея Бредбері?

– Для мене Бредбері є еталоном не лише у науковій фантастиці, а й у літературі в цілому. У Бредбері окрім всім відомих "Марсіанських хронік", "451градус за Фаренгейтом" є цілком реалістичні, або з невеликою долею фантастики, оповідання і невеликі повісті, які стилістично написані можливо навіть сильніше, ніж безумовно талановиті і місцями геніальні його ранні книги. В останні роки він багато писав сучасну психологічну прозу дуже високого рівня. Вмів розкрити розкриті найтонші нюанси людського характеру. Тому сподіваюсь, що зараз знайдеться щось невидане, або світ побачить те, що виходило невеликими накладами з останнього і читач познайомиться з іще однією гранню Бредбері"

З якою планетою Сонячної системи можна порівняти величину Рея Бредбері?

– Він – це загадковий Марс. Це планета після Землі найбільше цікавить людство. Рано чи пізно якийсь об'єкт на Марсі, гірську гряду або ще що-небудь назвуть ім'ям Бредбері і це буде цілком заслужено.

Який твір Бредбері для вам найближчий?

– "Марсіанські хроніки", попри те, що у нього є багато кращих речей, ця книга як перше кохання. Я об'єктивно розумію, що є у нього більш сильні книги, але для мене саме це було першим враженням, яке нічим не перешибеш, ніякою об'єктивною реальністю. З неї я й почав читати Бредбері, це було ще в школі, в 1970-ті роки. Зараз, перечитуючи, враження вже інше, не гірше і не краще, просто інше. Ясно, що для школяра це була екзотика, фантастика, Марс, пригоди. Якийсь наліт інфернального смутку був, але він був тоді не головним. Зараз ти ловиш скоріше ауру, настрій, ніж сюжет. Адже в його оповіданнях головним є саме настрій, який вони передають. І зараз ти вже сприймаєш і усвідомлюєш всю глибину, яка була в них закладена.

Чому у Бредбері можна повчитися сучасним письменникам?

– Бредбері майже ніколи не літав літаками, дуже рідко виїздив зі свого містечка, де він жив, але при цьому в його голові, в його творчості вміщалися величезні світи, безодні людської психології, якась неймовірна фантазія, життєвий досвід, який проявляється в наступних, більш пізніх його оповіданнях. Він не просто розповідав історію, він передавав настрій, відчуття, емоції. Він ставив перед собою ціль і використовував всі можливі мовні засоби. Я намагався його читати англійською, притому, що сам займаюся перекладами. Бредбері дуже важко читати, у нього надзвичайно метафорична, образна мова, поетична, дуже багато ідіом, які на пряму не перекладаються. Бредбері – це поет від прози. З його біографії можна зробити висновок, що не обов'язково об'їздити весь світ, іноді світи можна творити в своїй голові зі свого власного досвіду і спілкування з людьми. А з його творчості можна повчитися тому, що треба любити те, що робиш і тоді все вийде. Головне не просто розповісти історію, а передати щось понад цього. Художню літературу робить саме художньою те, що знаходиться понад розказаною історією. Це у Бредбері було у всіх його творах.

Іван СТОЛЯРЧУК

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/culture/_rej-bredberi-ne-litav-litakami/439681">Gazeta.ua</a>